Царівна

Роман, що вважається одним із перших в українській літературі творів, побудованих навколо внутрішнього життя жінки, яка обирає власний шлях. Наталка Верковичівна, сирота в домі родичів, відмовляється від запропонованого їй сценарію вигідного шлюбу й шукає можливості жити з власної праці та освіти. Кобилянська веде розповідь через щоденникові записи героїні, і саме ця форма дає змогу показати не події, а зростання самосвідомості. Роман викликав активну полеміку: питання про право жінки на самостійність було для української прози того часу новим. Сьогодні «Царівна» лишається ключовим текстом для розмови про ранній український модернізм і фемінізм. Роман став орієнтиром для наступних поколінь авторок, які писали про жіночий досвід і самостійність. Сучасні перевидання доповнюють роман передмовами, що пояснюють його місце в історії українського жіночого письма.