Земля

Повість Ольги Кобилянської, написана на основі реальної трагедії в буковинському селі Димка, де брат убив брата через землю. Кобилянська перетворює кримінальну історію на дослідження того, як власність деформує родинні зв'язки. Сини Івоніки та Марійки — лагідний Михайло й заздрісний Сава — уособлюють два способи ставлення до землі: як до сенсу праці й як до предмета володіння. Письменниця докладно виписує селянський побут і водночас надає землі майже міфологічної ваги: вона і годувальниця, і сила, що вимагає жертви. Твір вважають однією з найглибших українських повістей про село й одним із найсильніших текстів про природу власності. Повість неодноразово інсценізували, а її мова лишається предметом окремих філологічних досліджень. Твір супроводжується в сучасних виданнях статтями про буковинський контекст і про реальну подію, що лягла в основу сюжету.