Fata morgana

Повість про українське село доби суспільного зламу, яку Коцюбинський писав частинами протягом кількох років. Назва — «марево» — задає головний мотив: селяни живуть очікуванням землі й справедливості, що віддаляються, щойно до них наближаєшся. У центрі — подружжя Андрій і Маланка Волики та їхня донька Гафійка, кожен із власним уявленням про те, звідки прийде порятунок: від фабрики, від панської землі, від бунту. Коцюбинський уникає однозначних оцінок і показує, як спільна надія розпадається на суперечливі приватні інтереси, а очікуване визволення обертається насильством. Твір вважають однією з найсильніших українських повістей про село початку XX століття. Повість лишається однією з ключових точок відліку в розмові про українську прозу доби модернізму. Повість входить до академічних зібрань творів письменника, де подано різні редакції тексту та історію його написання.